hiddenbehind: (девачка)
Влітку 2015 року Міністерством охорони здоров’я України було створено мультидисциплінарну робочу групу з розроблення медичних стандартів за темою “Транссексуалізм” (пізніше назва теми змінилася на “Гендерну дисфорію”). Новий клінічний протокол мав прийти на заміну існуючій процедурі, яка регламентується Наказом № 60 МОЗ.
Нажаль, до групи не були включені представники ГО “Інсайт”, і процес її роботи був досить закритим та непрозорим. Це викликало певні побоювання. Тим не менш, у лютому 2016 проект уніфікованого клінічного протоколу було оприлюднено на сайті МОЗ для громадського обговорення. Співробітниці “Інсайту”, вивчивши документи, разом з іншими трансгендерними активістами написали до них свої зауваження та надіслали до МОЗ.
І нарешті 15 вересня документи “Адаптована клінічна настанова, заснована на доказах «Гендерна дисфорія»“ та “Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Гендерна дисфорія»“ було затверджено Наказом МОЗ № 972 та опубліковано на сайті реєстру медико-технологічних документів.

Більш детальний аналіз нового протоколу ми зробимо пізніше. Зараз же наведемо ключові моменти, за якими він відрізняється від процедури, що діяла досі.
- Нова процедура передбачає три рівні медичної допомоги трансгендерним людям, з яких обов’язковими є перші два. На первинному рівні трансгендер звертається до сімейного лікаря (терапевта). На вторинному рівні відбувається встановлення діагнозу психіатром, а також отримання необхідної психотерапевтичної, ендокринологічної та хірургічної допомоги. На третинному рівні можливий перегляд діагнозу, якщо пацієнт з ним незгодний.
- У разі встановлення діагнозу гендерної дисфорії обов’язковими медичними втручаннями вказані психотерапія та гормональна терапія. Хірургічне втручання не є обов’язковим, але зазначено, що саме воно є підставою для видання медичного свідоцтва про зміну (корекцію) статевої належності – яке, у свою чергу, необхідне для подальшого юридичного визнання гендеру трансгендерної особи.
- Діагностика психіатром в амбулаторних умовах має тривати не менше ніж два роки. Госпіталізація у психіатричний стаціонар на обов’язкових умовах не передбачається, проте за потреби є можливою.
- Окрему увагу у протоколі приділено питанням допомоги трансгендерним дітям та підліткам.
- Також окремий розділ присвячено питанню репродуктивних можливостей для трансгендерів та адопції. Наголошується, що їм не мають відмовляти у цьому.

Зазначимо, що Наказ № 60 на поточний момент ще не скасовано. Але, зважаючи на велику кількість колізій між ним та новим протоколом, очікуємо, що це відбудеться найближчим часом. Також залишаються питання до регулювання всіх аспектів зміни документів трансгендерних людей.
Хочемо звернути увагу, що за певними моментами остаточна редакція протоколу у порівнянні з проектом, який пропонувався для громадського обговорення, стала гіршою. Це стосується зокрема можливості стаціонарного обстеження (у проекті воно прямо заборонялося), двох років спостереження (навіть у Наказі №60 був тільки рік) та, найголовніше, хірургічного втручання як умови для визнання гендеру (у проекті йшлося про психотерапію та гормонотерапію).
Отже, нова процедура, хоча і має окремі зміни на краще, нажаль не стала тим проривом в українському транс-законодавстві, яким мала шанс стати, і залишає ще дуже великий простір для подальшого удосконалення.

http://insight-ukraine.org/zatverdzheno-novij-medichnij-protokol-transgendernogo-perexodu/
hiddenbehind: (девачка)
Як і минулого року, думаю про те, а що Київпрайд дав саме трансгендерній спільноті.
Цього разу я сама намагалася робити що могла, щоб привернути більше уваги до "літери Т". І дещо мені таки вдалося. Проте, якщо дивитися на картину в цілому, наша літера все одно губиться на загальному тлі суспільних дискусій навколо ЛГБТ. Тут, з одного боку, грає те, що тема ЛГБ на відміну від Т вже є значно більш розкритою у інформаційному просторі, а з іншого, що відкритих Т-людей у порівнянні з ЛГБ усе ще дуже мало.
І якщо ми хочемо привертати увагу саме до Т, то так чи інакше треба робити якісь окремі суспільні транс-івенти, де саме наша проблематика і наші мессаджі будуть на першому плані.

Якщо прив'язувати їх до якоїсь певної дати (що, звісно, зовсім не обов'язково, але дещо спрощує формування та донесення тих самих мессаджів), то я бачу три можливі дати: День видимості 31 березня, День депатологізації 24 жовтня та День пам'яті 20 листопада.
День видимості виглядає гарним як для "транс-прайду", але цього року він уже позаду (мені у ті дні було трохи не до того, щиро кажучи).
День пам'яті є важливим, але він має сумний відтінок скоріше скорботи, ніж боротьби. Тобто, у цей день транс-люди сприймаються більше як жертви несправедливого устрою, ніж як ті, хто здатні його змінювати.
День депатологізації, навпаки, видається гарним якраз для боротьби, для протестних акції, для озвучування вимог - однією з яких і є, власне, депатологізація трансгендерності.
Минулого року саме до цього дня була прив'язана транс-конференція. І це була дуже значуща подія, але все-таки більш внутрішнього спрямування - на саму спільноту та на спеціалістів. Зараз же я кажу про акції, які могли б бути спрямованими на зовнішнє суспільство, на так би мовити пересічних українських громадян. Думаю, що десь з кінця літа можна було б почати планувати таку вуличну акцію. На розмах "маршу рівності" я б поки не розраховувала, але якщо б вийшло щось більш-менш співставне з феміністичними акціями останніх років (у яких, до речі, транс-люди регулярно беруть участь), то було б уже дуже круто.

До речі, існує імовірність, що десь на той час ми якраз отримаємо нову процедуру замість Наказу №60, у якій уже не буде психіатричного стаціонару та обов'язкового хірургічного втручання. Проте, зважаючи на текст драфту, який пропонувався до громадського обговорення, а також на те, хто ту процедуру розробляли, вже зараз можна сказати, що вона все одно буде далекою від ідеалу. Юридичне визнання гендеру (або, простими словами, зміна документів) за нею не буде ані швидким, ані прозорим, ані доступним, як того рекомендує Рада Європи. Це не буде модель інформованої згоди, і це не буде розмежування юридичних та медичних процедур, як того б хотілося. Тому впровадження нової процедури аж ніяк не стане приводом для призупинення боротьби.
Хтось може сказати, що суто юридична процедура визнання гендеру, без встановлення діагнозу, зараз для України виглядає утопічно. Проте, так саме утопічними можуть здаватися одностатеві шлюби, та розмови про них уже ведуться. Власне, чим раніше певна тема стане активно обговорюваною у широкому суспільному дискурсі, тим скоріше вона наблизиться до втілення у реальність. Тут можна згадати приклад Ірландії, як країни зі своїми дуже сильними "духовними скрєпами". Але водночас там також сильний активістський рух, який зумів схилити суспільство на свій бік - і от минулого року вони вибороли як шлюбну рівність, так і одне з кращих у світі законодавств із визнання гендеру.

І от що я думаю. Дискусії навколо такої процедури в Україні ведуться як правило з позиції, так би мовити, "контратаки", а не "наступу". Тобто, озвучується існуючий стан речей, після чого люди кажуть про те, з чим і чому вони у ньому не згодні. І таким чином до цієї дискусії прямо або непрямо залучаються утримувачі того стану речей - тобто комісія зі зміни статі та МОЗ, якому вона підпорядкована. І це виходять такі собі "мінські перемовини" - які, як і у Мінську, являють собою патову ситуацію, бо обидві сторони тримаються за певні позиції, які вони не хочуть здавати.
Так от, можливо, час вести такі дискусії з іншої позиції - який саме стан речей ми хотіли б бачити, чому саме такий, і чому це правильно як з точки зору прав людини, так і прогресу, і, якщо хочете, з точки зору моралі та гуманізму, щоб він був саме таким. І, досягаючи усвідомлення цих речей різними людьми, залучати на свій бік усе більше союзниць/ків.
І тоді рано чи пізно настане день, коли думка ретроградів з комісії та МОЗ взагалі не матиме суттєвого значення для того, щоб ми могли реалізувати потрібні нам зміни.
hiddenbehind: (кошка Шрёдингера)
В последнее время я в ЖЖ "чукча не писатель, чукча комментатель". Пишу больше в фейсбуке, где сейчас в целом более актуальная для меня аудитория, а здесь больше читаю и комментирую отдельные интересные мне журналы. Но совсем забрасывать ведение своего журнала всё-таки не хочется, а сейчас ещё и повод написать есть.
Не буду пересказывать, что именно произошло вчера, потому что те кому в первую очередь адресован этот пост и так должны быть в курсе, а остальные могут сходить на сайт "Инсайта", например.
Без всякого излишнего пафоса скажу, что это историческое событие, поскольку в украинском законодательстве впервые будут фигурировать такие понятия как "сексуальная ориентация" и "гендерная идентичность" (для обитателей соседней страны отдельно отмечу, что не в негативном ключе). Но это в некотором смысле даже банально, а мне хочется написать, почему ещё это событие можно считать историческим для украинских ЛГБТ+.

- Кажется, впервые в Украине произошло настолько масштабное объединение ЛГБТ с другими гражданскими активистами в единой повестке. Нет, различные совместные акции бывали и ранее, но они объединяли группы, которые и до того уже были дружественными, в чём-то пересекались и сотрудничали между собой. Здесь же такое объединение произошло достаточно спонтанно - не без противоречий, в том числе связанных с гомофобией некоторых участников, но в целом - вполне конструктивно и успешно.
- Стоило по тем или иным причинам праворадикалам самоудалиться с поля, как вместе с ними пропала и всякая агрессивная гомофобия и стало ясно, что она вообще-то весьма маргинальна. В остальном же гомофобия превращается в нечто такое, от чего пока ещё непросто избавиться, но уже принято стыдиться - откуда и получаются все эти "я не гомофоб, но..." - их по-прежнему дофига, начиная от вышеупомянутых союзников, заканчивая спикером Гройсманом, но в отличие от тех которые "бей пидораса" с этим уже можно и нужно работать.
- Акция стала в некотором роде ЛГБТ-майданом, о необходимости которого давно говорила ваша покорная слуга: активисты открыто вышли с конкретными требованиями, и эти требования были удовлетворены. Не будем сейчас копаться, какой в этом удовлетворении есть реальный процент нашей заслуги. В любом случае это можно записать себе в актив: впервые ЛГБТ-сообщество показало себя субъектом, с которым считаются.
- Я когда-то высказывала следующую мысль: прайды для украинских ЛГБТ преждевременны, поскольку прайд - это буквально "гордость", а гордиться нам пока нечем. Теперь - есть чем. Возможно, сейчас это ещё не ощущается в полной мере, но, думаю, история расставит всё по местам.
hiddenbehind: (кошка Шрёдингера)
Якщо петиція збере 25000 підписів, то її буде розглянуто, тому підписи дуже важливі.
Підписати можна тут.

Текст петиції )
hiddenbehind: (опять я)
В прошлом году я как-то сказала, что если я тот год вообще переживу, то в следующем начну менять свою жизнь.
Хотя это было сказано как бы между прочим, и я сейчас даже не вспомню конкретный момент когда эта мысль была мной впервые сформулирована и озвучена, тем не менее это было очень серьёзно.
Сейчас, оглядываясь назад, я ещё лучше вижу, что моё состояние в прошлом году, с тех пор как началась война, было в целом упадочное. Я в общем-то уже не ждала от жизни ничего хорошего - не в том смысле что вот уже прям всем нам полный пиздец, а скорее так, что в конечном итоге всё конечно разрулится, вот только "жить в эту пору прекрасную", и далее по тексту - нувыпоняли. Но вот год закончился, наступил новый, пришло осознание, что я всё ещё здесь и вполне себе живёхонька - и вместе с этим пришло ощущение "no fate" и какой-то внезапный приток сил.
Даже при том, что год начался не лучшим образом - две подряд кражи телефона чего стоят, однако после второго такого случая мне буквально суток хватило, чтобы прийти в себя, ощутить, что жизнь продолжается, и двигаться дальше. Для сравнения, если вспомнить этот эпизод, могу сейчас сказать, что мне понадобилось после него около 4 лет, чтобы восстановиться и перестать воспринимать каждого встречного-поперечного как потенциальный источник опасности. Да, нужно учитывать, что на те годы как раз пришлись основные этапы транзишена, да и сами случаи несколько разного порядка. И тем не менее.
Так я, собственно, к чему веду - процесс пошёл. Начиная с марта я буду официально работать в организации "Инсайт". На нынешней работе (а тут для ясности надо сказать, что работаю я там уже почти 15 лет, можно сказать с самого окончания вуза за исключением первых полгода) останусь на полставки, во всяком случае на ближайшее будущее. Сейчас занимаюсь всякими связанными с "переходным процессом" делами, но все решения по этому поводу уже приняты и согласованы. Почему в общем и считаю возможным об этом написать.
Так что, как говорится, это ещё не конец, и даже не начало конца, а только начало :)
hiddenbehind: (девачка)


Попыталась представить диалог в аналогичном стиле между российскими ЛГБТ-активистами и последователями Милонова/Мизулиной - и ну никак не могу.
Это Украина, детка.
hiddenbehind: (девачка)
Громадська організація «Інсайт» у рамках роботи з громадською думкою щодо ситуації з правами ЛГБТ спільноти представляє нову публікацію — «Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність: питання та відповіді».

У публікації ми намагалися доступно та зрозуміло дати відповіді на розповсюдженні стереотипні питання, пов’язані з правами та ситуацією ЛГБТ людей в Україні та світі.

Ви можете використовувати наше інформаційне видання для розповсюдження як серед родичів та близьких людей, так і для широкої аудиторії, включаючи викладачів, студентів та представників державних установ.

Публікація видана за підтримки програми «МАТРА» та посольства Королівства Нідерландів у рамках інформаційної кампанії.

Ви можете завантажити публікацію у форматі pdf.

Джерело: Інсайт
hiddenbehind: (девачка)
Общественная Организация «Инсайт» объявляет об открытии Шелтера (временного убежища) в г. Киев.

Наша миссия заключается в предоставлении временного жилья и помощи ЛГБТК (лесбиянки, геи, бисексуальные и трансгендерные люди) переселенцам из зоны военного конфликта и оккупированных територий (Восточная Украина и АР Крым).

Шелтер ОО «Инсайт» — это 6-ти местное помещение для временного проживания, которое открыто круглый год, чтобы обеспечить ЛГБТ-людей, оказавшихся в сложной ситуации, безопасным местом для сна, еды, хранения вещей, индивидуальной гигиены. ОО «Инсайт» предоставляет жителям шелтера услуги психолога и юриста (по необходимости), а также первичную помощь в поиске работы.

Максимальный срок пребывания в Шелтере: 3 месяца.
Средний срок пребывания: 1-2 месяца.

Если вы нуждаетесь в помощи и предоставлении временного жилья — присылайте свои заявки на e-mail: shelter.insight@gmail.com. В течении 1-2 рабочих дней мы вышлем вам анкету-заявление. Поданные заявки рассматриваются в течении 1-2 рабочих дней. В случае заполнености Шелтера, прием заявок будет временно ограничен.

При всех других равных условиях, предпочтение отдаётся ЛБТ (лесбиянкам, бисексуалкам и трансгендерным людям).
hiddenbehind: (девачка)
Общественная организация «Инсайт» в рамках одного из своих стратегических направлений работы, а именно программы «Предоставление и расширение возможностей сообщества ЛГБТ», объявляет о новой инициативе: «ЛГБТ для ЛГБТ».

Это направление включает в себя сбор информации о качественных услугах и сервисах, которые могут предоставлять члены сообщества ЛГБТ, не связанных с правами человека и активизмом, а так же предоставление информации о таких услугах и сервисах тем ЛГБТ людям, которые в них нуждаются.

Таким образом, мы верим, что подобная практика позволит предоставить специалисткам/там из ЛГБТ сообщества необходимый ресурс и доступ к рабочим местам, которого они лишены или могут быть лишены в связи с дискриминацией, связанной с их сексуальной ориентацией и/или гендерной идентичностью.
Это могут быть: репетиторство, массаж, уроки вождения, все виды мед услуг и пр.

Информацию с вашими контактами просьба сбрасывать на manager.insight@gmail.com

Источник: "Инсайт"
hiddenbehind: (кошка Шрёдингера)
Україна — єдина, і ми — її частина!

ЛГБТ-спільнота країни заявить на Прайді про підтримку української єдності та поставить нові вимоги до влади

В Україні з 30 червня до 6 липня відбуватимуться заходи Міжнародного форуму-фестивалю ЛГБТ «КиївПрайд2014». Вони об’єднають довкола ідей єдності, свободи, рівності та безпеки не тільки лесбійок, геїв, бісексуалів і трансґендерів, але й всіх людей доброї волі, які поділяють ці цінності.

Міжнародний форум-фестиваль ЛГБТ «КиївПрайд» є щорічною суспільно-політичною та культурною подією, яка цього року відбуватиметься в нашій країні уже втретє.

«Зараз, коли Україна зазнала зовнішньої агресії, коли суспільство намагаються розколоти розпалюванням ворожнечі між різними соціальними групами, українська ЛГБТ-спільнота заявляє про неприпустимість ескалації ненависті та ксенофобії на будь-якому ґрунті. Ми виступаємо за мир і толерантність по відношенню одне до одного та закликаємо усі верстви населення до порозуміння», — каже Олена Шевченко, співголова оргкомітету «КиївПрайду2014» та лідерка столичної ЛГБТ-організації «Інсайт».
«Події Революції Гідності яскраво засвідчили: права людини — не пустий звук для жителів України. Зібрати народне віче, організувати страйк чи пройти Маршем рівності: для українців та українок це — вікові традиції демократії та демонстрації волі народу. Ми готові відстоювати свої свободу та права. Наше завдання цього року — не дати “ватникам” і проросійським провокаторам стати на заваді відстоювання прав людини в Україні для всіх, в тому числі ЛГТБ-спільноти. Кров на Майдані пролилась для того, щоби всі ми усвідомили право кожного жити, кохати, збиратись, мати захист. Адже права людини — понад усе», — каже правозахисник Назарій Боярський, співголова української Коаліції з протидії дискримінації (КПД), якого обрано одним зі співголів оргкомітету Прайду.
«До нової влади ми ставимо наші традиційні вимоги — забезпечення реальної рівності для всіх людей без дискримінації на підставі сексуальної орієнтації чи ґендерної ідентичності. Але сьогоднішній день вимагає більшого — згуртування всіх здорових сил країни у протидії зовнішній експансії. Ми хочемо, щоби наші співгромадяни та співгромадянки знали: ЛГБТ — за єдину та сильну Україну, яка будує дедалі тісніші стосунки з Євросоюзом. Такою є наша політична позиція», — підсумовує Тарас Карасійчук, третій співголова оргкомітету Прайду та очільник всеукраїнського ЛГБТ-об’єднання «Гей-альянс — Україна».

Програма цьогорічного прайд-тижня насичена, передусім, заходами для самої ЛГБТ-спільноти. Серед них заплановано освітні лекції та тренінги, школу з прав людини, стимулюючу кінопрограму, музичні виступи дружніх до ЛГБТ виконавців і виконавиць, виставку артефактів з історії ЛГБТ-руху, пересувну фотовиставку, прайд-вечірки у столичних закладах нічного життя, дискусії про те, яку допомогу ЛГБТ-актив зараз у змозі запропонувати новій українській владі.
Долю публічного Маршу рівності, який вітчизняними опонентами та опонентками ЛГБТ-руху безпідставно іменується «парадом», іще не вирішено. У прес-службі Прайду повідомляють, що рішення про те, чи виводити кількасот учасників і учасниць Прайду на вуличну акцію, і якщо так — то під якими гаслами, оргкомітет буде ухвалювати пізніше, виходячи із ситуації в країні та столиці.
Міжнародний форум-фестиваль ЛГБТ «КиївПрайд2014» готується за широкої підтримки вітчизняної та європейської громадськості й правозахисної спільноти. Як завжди, участь у подіях Прайду візьмуть гості з-за кордону.

Нагадаємо, що «КиївПрайд» було започатковано 2012 року. Тоді проведення публічної акції було заблоковано хуліганами та радикалами, з якими столична влада не впоралась. Проте минулого року Марш рівності у рамках «КиївПрайду2013» успішно відбувся в столиці за участю високих гостей. Київська влада хоча й поставилася непривітно до проведення цього правозахисного заходу, проте виправила помилки 2012 року та забезпечила для Маршу–2013 посилену охорону силами спецпризначенців. Марш рівності 2013 року також повністю розвіяв побоювання мешканців і мешканок столиці щодо «непристойного» формату цього заходу, адже він відбувся як хода звичайних людей із правозахисними гаслами.

ПРЕС-СЛУЖБА
«КиївПрайду2014»


Upd: сайт «КиївПрайд»
hiddenbehind: (опять я)
Вчера я наконец завершила то, что занимало большую часть моего свободного от работы времени в последние два месяца - а именно подготовку форума гендерквиров к перетаскиванию его на новый хостинг (ну и собственно перетаскивание, которое как раз и состоялось вчера). В общем, теперь у нас домен на Калифорнийщине, хостинг в Дойчляндии, админ в Украине, а сам форум при этом русскоязычный, ага.
Собственно, почему на это потребовалось столько времени - потому что на предыдущем хостинге в силу его бесплатности доступ был очень ограниченный, поэтому приходилось заниматься неким реверс-инжинирингом, выковыривая составляющие форума и реконструируя его постепенно до состояния, максимально приближённого к оригиналу. В общем, работёнка выдалась та ещё - до того, как всерьёз взялась за неё, я сама едва ли верила что смогу такое проделать. Ну, зато в процессе таки нехило проапгрейдила свои навыки в phpbb, немножко в php в целом, и ещё во всяких смежных областях.
hiddenbehind: (девачка)
С 23 по 25 сентября 2013 года в Киеве проходил Пятый национальный конгресс по биоэтике. Биоэтика является интересным и сложным междисциплинарным дискурсом, очерчивающим границы человеческого вмешательства в природу. Находясь на стыке медицины, философии и права, она рассматривает вопросы, вызывающие дискуссии в контексте допустимости применения новых технологий, этики взаимодействия врача и пациента, права людей на изменение собственного тела и даже права выбрать смерть. Биоэтика рассматривает вопросы, касающиеся трансплантологии, абортов, суррогатного материнства, применения нанотехнологий, эвтаназии, «смены пола», доступа к вспомогательным репродуктивным технологиям и т. п.

В Конгрессе принимали участие медики, ученые, юристы, правозащитники и представители религиозных конфессий. Такой состав вполне логичен, так как многие проблемы, рассматриваемые биоэтикой, вызывают коллизии в контексте расстановки приоритетов в общественной системе ценностей. Что важнее — соблюдение прав человека или религиозные догматы? Что первично — выбор людей и их благополучие или тенденция системы к сохранению существующих рамок? Кто обладает полномочиями принимать решения и определять границы дозволенного?

В этом контексте очень показательным был обсуждавшийся на Конгрессе вопрос о существующей в Украине процедуре «смены (коррекции) половой принадлежности». Сам термин «смена половой принадлежности», зафиксированный в Приказе Министерства здравоохранения Украины «Об усовершенствовании оказания медицинской помощи лицам, нуждающимся в смене (коррекции) половой принадлежности» № 60 от 03.02.2011 г., регламентирующем данную процедуру, является весьма спорным с точки зрения соответствия реальному положению дел, ведь современная наука, при всех ее достижениях, не способна изменить биологический пол человека — полнофункционально и на всех уровнях.

Читать полностью
hiddenbehind: (опять я)
переехал и теперь будет жить по новому адресу - genderfree.net
hiddenbehind: (девачка)
Теперь я администратор на Forum GenderQueer.
Получилось всё несколько спонтанно и очень стремительно - ещё вчера утром я о таком повороте событий даже не помышляла, да и сейчас пока в полной мере не прочувствовала всю "глубину глубин".
Но такая скоропостижность не означает, что решение было необдуманным. Тем более что в модераторы меня звали давно, так что мысли на эту тему нет-нет, да и крутились в моей голове.
Украина к счастью пока не скатилась до такого пиздеца, какой приняли вчера в Госду(р)ме. Но это ни разу не повод, чтобы я могла сказать, что "это не моя война". Именно потому, что я не хочу тотального наступления пиздеца, я не считаю для себя возможным оставаться в стороне.
В конце концов, у меня есть опыт модерирования и администрирования двух транс-форумов и одного сайта ЛГБТК-организации. Так что буду использовать тот опыт, который есть, и набираться нового.
И да: поменяла подзаголовок своего журнала на "Пропаганда разнообразных ценностей". Sapienti sat.
hiddenbehind: (кошка Шрёдингера)
Возможно сейчас буду озвучивать банальные вещи, где-то кем-то уже описанные, но тем не менее. При появлении в жизни человека новой, ранее неизвестной сущности, я бы выделила четыре этапа, через которые проходит восприятие по мере ознакомления с ней: игнорирование, отторжение, привыкание и принятие.

Когда незнакомая сущность встречается впервые, она может быть настолько непонятной, что её даже невозможно с чем-то сравнить, поместить на какую-либо позицию в "системе координат" и соответственно понять, как на неё реагировать. В такой ситуации естественной реакцией бывает "никакая" - то есть игнорирование.
При последующих встречах тупо игнорировать уже не получается, но информации всё ещё мало, чтобы выстраивать взаимодействие. Поэтому в качестве защитной реакции включается страх, сущность воспринимается как чужая и враждебная и отторгается, нередко весьма агрессивно - по принципу "лучшая защита - нападение".
Затем по мере дальнейшего ознакомления постепенно становится ясно, что сущность неопасна - человек привыкает к ней, но пока ещё не воспринимает как "свою". На этом этапе конструктивное взаимодействие уже возможно, но по инерции всё ещё присутствует дистанцирование, основанное обычно на бессознательных мотивах "на всякий случай", "как бы чего не вышло" и т.п.
И наконец, когда сущность уже вполне знакома и понятна от и до, наступает принятие - она встраивается в привычный "туннель реальности" как неотъемлемая часть его, как "своя".

Здесь хочется акцентировать вот на чём. Переход от этапа игнорирования к отторжению может восприниматься как регресс, поскольку субъективно ощущается как ухудшение ситуации. Отсюда стремление, нередко бессознательное, к откату на предыдущий этап. Например, применительно к ЛГБТ законы о "пропаганде" - попытка такого отката: если о чём-то запрещено говорить, то этого словно бы и не существует, оно игнорируется. Равно как и среди самих ЛГБТ нередко встречаются симметричные настроения: лучше сидеть тихо и не высовываться (быть как можно более неизвестными и потому игнорируемыми), чем давать о себе знать и в результате нарываться на агрессивное отторжение. Однако на самом деле как раз такой откат и будет регрессом. К сожалению, переход к этапу привыкания, минуя отторжение, редко бывает возможен - ну разве что среди тех, кто максимально руководствуется интеллектом и минимально животными импульсами, но таковые в обществе пока ещё в меньшинстве. Поэтому этап отторжения стоит воспринимать как ту самую "тёмную ночь", которая, как известно, бывает перед рассветом.
hiddenbehind: (наши права)
Глава киевской общественной организации "Инсайт" на встрече в ООН в Нью-Йорке, посвящённой Дню прав человека 2012 и борьбе против гомофобии: http://webtv.un.org/watch/interactive-dialogue-and-open-discussion-leadership-in-the-fight-against-homophobia-2012-human-rights-day-my-voice-counts/2028857218001/
hiddenbehind: (девачка)
Мне вот подумалось, что может быть не стоит так уж решительно отказываться от термина "гомосексуализм". Вместо этого стоило бы разделить понятия, чтобы было однозначно ясно, что гомосексуалисты - это совсем не то же самое, что гомосексуалы, примерно как пидорас - не то же самое, что педераст. Ведь всякий мыслящий человек понимает, что когда говорят о пидорасах в Раде/Думе/подставить нужное, то речь идёт не об определённых сексуальных практиках, а если и о них - то скорее о таких, что предполагают сопровождение некоего действия виртуальным насильственным половым актом с чьими-то мозгами и/или имуществом. Понятно, что педерасты занимаются совсем не этим.
Итак, гомосексуалист - это фольклорный персонаж с мужскими половыми признаками и карикатурно-женоподобным видом, включающим аляповатый макияж и яркий обтягивающий наряд с перьями и оголёнными ягодицами. Гомосексуалист стремится анально окучить и вовлечь в свои ряды как можно большее число особей мужского пола, предпочтительно мальчиков и "вьюношей бледных", но на безрыбье и любой оказавшийся в непосредственной досягаемости мужик сойдёт. Добиваются они этого путём как непосредственного агрессивного сексуального поведения, так и всесторонней массированной пропаганды своего образа жизни. Также гомосексуалисты любят собираться вместе и устраивать парады, главной целью которых является демонстрация всем окружающим голых задниц, а второстепенной - всё та же пропаганда. Всё это представляет собой замкнутый периодический цикл, на каждой итерации которого количество гомосексуалистов должно возрастать, вплоть до превращения в таковых 100% мужского населения (что при этом должно происходить с женским, остаётся за кадром, поскольку женщина в данной картине мира - не человек, а только друг человека, наравне с диваном, телевизором и другими обязательными атрибутами повседневной жизни).
Разумеется, гомосексуалистов не существует. Также, как не существует вампиров, драконов и прочих мифических существ. Ну, вы поняли.
Поэтому важно понимать: когда кто-то говорит о гомосексуалистах - речь идёт об образах в его голове, не имеющих ничего общего с реальностью. У некоторых фиксация на таких образах принимает навязчивый характер - эти люди становятся ими буквально одержимы. Именно такое нездоровое состояние психики на мой взгляд было бы логичным называть гомосексуализмом. Оно очевидно является дезадаптивным - такие люди могут комфортно существовать только в ограниченных ими самими рамках, которые они в качестве психологической защиты называют "нормой". Также оно часто бывает постоянным во времени, а в особо тяжёлых случаях проявляется во всех сферах жизни. Те из моих читателей, кто более-менее компетентен в психонауках, уже конечно сообразили, что за критерии я сейчас написала.
Всякий раз, когда страдающий гомосексуализмом сталкивается с чем-нибудь, что выходит за рамки его так называемой "нормы", он оказывается во власти бредовых фантазий, связанных с демоническими гомосексуалистами. Читает о правозащитной акции, организованной ЛГБТ-сообществом - а ему мерещится парад с голыми жопами. Смотрит на фото человека неопределённой половой принадлежности - а воображение уже рисует ему анальный половой акт. "О чём вы думаете, глядя на радугу?" - "О гомосексуалистах". - "Но почему?" - "Доктор, я всегда о них думаю".
Если таким образом расставить точки над "ё", то становится совершенно очевидным, кто на самом деле занимается пропагандой гомосексуализма, а также кого надо лечить от этой тяжёлой патологии. Иногда такие одержимые пациенты ведут себя особенно агрессивно, однако не стоит им уподобляться и демонизировать их самих. Лучше относиться к ним со снисхождением - но это не значит, что нужно потакать их фантазиям. Наиболее верная тактика при общении с ними - придерживаться принципа "не спорьте с идиотами...", при этом по возможности ненавязчиво намекая им о необходимости психотерапии.
Что же касается гомосексуалов - тех, кому случается чувствовать влечение друг к другу, будучи людьми одного пола - то к ним вышесказанное, разумеется не имеет никакого отношения. Поэтому следует всячески пресекать порочную практику, при которой гомосексуалам приходится отвечать за проделки демонов в чужих головах.
hiddenbehind: (наши права)

6 учасників було затримано, кілька осіб побито і складено 1 адмінпротокол під час акції, що відбулася 8 грудня в Києві на честь Міжнародного дня прав людини «Скажи рішуче "НІ" законодавчому насиллю над правами людини!»

 

Серед затриманих – член правління ГО Інститут «Республіка» Володимир Чемерис, активіст «Прямої дії» Андрій Мовчан, активіст ГО «Інсайт» Тимур Лисенко, активіст Богдан Карпусь та ще двоє учасників з Харкова та Дніпропетровська. Міліція також затримала кількох праворадикальних провокаторів, які напали на учасників акції.

Близько 100 активісток та активістів вийшли в центр міста з нагоди Міжнародного дня прав людини, щоб нагадати депутатам, що в Україні є громадянське суспільство, яке готове відстоювати права людини.

На одну із організаторок акції, голову ГО «Інсайт» Олену Шевченко було складено адміністративний протокол за несанкціоновану акцію. Хоча напередодні заявка на проведення акції була подана в КМДА.

Нагадаємо, що Окружний адміністративний суд міста Києва в п’ятницю ввечері заборонив акцію за маршрутом Хрещатик – Майдан Незалежності. Суд вирішив заборонити акцію «з метою забезпечення правопорядку, запобіганню вчинення злочинів, охорони здоров’я населення, захисту прав і свобод мешканців Києва та гостей столиці». КМДА заявила, що саме під час проведення запланованої акції до Міжнародного дня прав людини на Майдані будуть проводитися «загальнодержавні свята». Однак організаторки встигли подати заявку акції за маршрутом Бессарабська площа – бул. Шевченко.

Ми вважаємо, що ця ситуація ще раз доводить, що законодавче насильство, яке впроваджується шляхом дискримінаційних законопроектів, фактично призводить до фізичного насильства з боку праворадикальних груп. Існуюча влада використовує формальні приводи, щоб обмежити право на мирний протест. Ми вважаємо, що дане рішення Окружного адміністративного суду м. Києва є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Громадськість обурюється щодо законодавчих ініціатив народних депутатів, які намагаються обмежити громадян України в правах.

Сьогодні депутати голосують за цензуру – замовчування інформації про ЛГБТ (лесбійок, геїв, бісексуальних та трансгендерних людей), завтра вони введуть кримінальну відповідальність за "вільнодумство". Депутати вже намагалися "проштовхнути" закон про заборону абортів, значно обмежити свободу мирних зібрань, ввести кримінальну відповідальність за наклеп тощо.

«Сьогодні в Україні законодавча цензура набуває великих розмахів, депутати хочуть обмежити свободу слова, свободу мирних зібрань, свободу думки. Зараз вони взялися за ЛГБТ-людей, а завтра прийдуть за іншими. Ми не маємо мовчки спостерігати за цим безладом. Маємо право на захист від дискримінації!» – сказала Олена Шевченко, Голова Громадської організації «Інсайт».


Люди, які зібралися на Хрещатику, скандували салогани: «Бунтуй, кохай, права не віддавай!», «Геть пропаганду гомофобії», «Маємо право на мирний протест», «Нет дискриминации по сексориентации», «Долой диктатуру, гонения, цензуру», «Учитесь, читайте, мораль не насаждайте», «Те, кого не выбирали, учат нас теперь морали», «Нет фашизму всех мастей от подворотен до властей», «Права людини - права меншин» та інші.

Організаторки акції нагадують, що в разі прийняття законопроекту №8711 для багатьох можливості висловити свою громадську позицію вже не буде.

Ініціаторка акції: громадська організація "Інсайт"

Акцію підтримують: Феміністична Офензива, міжнародна жіноча організація "Ла Страда Україна", правозахисний центр "Поступ", організація "Конгрес національних громад", організація "Ліва опозиція", проект "Без кордонів", ГО "Центр соціальна дія"

 

***
Нагадаємо, що законопроект №8711, який має неофіційну назву "про заборону пропаганди гомосексуалізму", несе у собі низку відверто дискримінаційних положень. Законопроектом встановлюється адмінистративна та кримінальна відповідальність за ввезення, виробництво та розповсюдження продукції, що «пропагує» гомосексуальність. Оскільки документ не дає визначення поняттю «пропаганди», він залишає можливість для довільної інтерпретації, зловживань та санкцій щодо медіа, громадських активістів та правозахисників. Цей законопроект офіційно закріплює цензуру та інституціоналізує гомофобію.
Окрім цього законопроект №8711 порушує конституційний принцип, яким забороняється прийняття законів та підзаконних актів, що звужують зміст, або зменшують обсяг прав, гарантований Конституцією України (ст. 22). Також законопроект порушує міжнародні зобов’язання України в сфері прав людини, узаконюючи дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, а також вводить цензуру, чим порушує права, гарантовані ст. 21, 22, 24 Конституції України та ст. 14 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.


Upd:
http://society.lb.ua/life/2012/12/08/181783_kieve_podralis_storonniki.html?utm_source=lbua&utm_medium=link&utm_campaign=mainfeedbold
http://www.pravda.com.ua/news/2012/12/8/6979030/
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24792999.html
http://maidan.org.ua/2012/12/zatrymano-uchasnykiv-aktsiji-prysvyachenoji-mizhnarodnomu-dnyu-prav-lyudyny/
http://www.svidomo.org/defend_article/9262
http://photo.unian.net/ukr/themes/36936

hiddenbehind: (Default)
Пока мы так замечательно гуляли по крымским горам, я благополучно пропустила последние новости.
Если в двух строках:
- в сущности ничего не меняется: мой журнал, его тематика и принципы ведения, моё участие в Т*ематических ресурсах и прочих ЛГБТК-активностях - всё остаётся как прежде;
- если будут нужны комментарии/мнение/интервью и т.п. для СМИ по поводу сабжа и около - я открыта и готова.
Как-то так.

December 2016

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
2526272829 3031

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 05:06 pm
Powered by Dreamwidth Studios